Історія Боронявського монастиря ЧСВВ

Боронявський монастир було засновано у 1716 році, коли ієромонах Іван Козак збудував невелику дерев’яну церковцю й самітню келію, у якій почав провадити монаше життя.

Незважаючи на те, що вже з самих початків було збудовано дерев'яну церковцю і невеличкий монастир, монахи кілька десятиліть жили в печерах у лісі неподалік монастиря. Одному з них з’явилася Мати Божа, яку згодом, згідно з його розповіддю, намалював на полотні ієромонах Йоанікій Базилевич і подарував монастиреві на Благовіщення 1785 року.

За чудотворні зцілення, які діялися при цій Іконі, в кінці ХVІІІ ст. на основі подань Духовної комісії, її було визнано чудотворною, і згідно декрету Папи Лева ХІІІ від 28 березня 1893 року, короновано.

Боронявська Чудотворна Ікона Божої Матері.

В 1788 р. настала урядова касата всіх менших монастирів на Закарпатті, яка торкнулася й Боронявського. У літописі говориться, що в 1788 році монастир, разом з іншими чотирнадцятьма монастирями Мараморщини, за вказівкою австрійського імператора Йосифа ІІ, був закритий і довгий час належав Мукачівському монастирю.

На той час і до повторного відкриття монастиря монахи жили у печерах в лісі, на схід від закритої обителі.

Коли переслідування минулося, монахи збудували нову дерев’яну церкву і монастир. 

Ієромонах Богдан Тодавчич ЧСВВ в монастирській печері.

За архівними даними, монастир був досить багатим. Йому належало 25 га орної землі, а під косовицю було відведено 24 га землі. Лісу було 2 га. Монахи мали своє пасовисько, два водяні млини. Три будинки було відведено для бідних і прислуги.

У 1893 році Папа Лев ХІІІ своїм декретом наділив монастир трьома відпустами – на свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, святого пророка Іллі та Воздвиження Чесного Хреста.

Боронявський монастир, часи підпілля УГКЦ.

З 1943 по 1947 Настоятелем монастиря був о. Діонісій Дребітко ЧСВВ.

За його Настоятельського служіння, 22 серпня 1947 р., депутатами Закарпатської обласної Ради було прийнято рішення про закриття греко-католицьких монастирів, в тому числі й Боронявського.

Таким чином, Боронявський монастир з 1948 року знято з реєстрації, а монахів заарештовано і засуджено до примусових робіт у таборах.

Ієромонах Діонісій Дребітко ЧСВВ.

Останнім ігуменом монастиря був о. Йосиф Завадяк ЧСВВ. За те, що не хотів перейти на православ’я, був засуджений на 25 років тюремного ув’язнення. Хоча цей ієромонах підпав під амністію, однак не скорився перед вимогами тодішньої влади і пролляв свою мученичу кров за католицьку віру.

Ієромонах Йосиф Завадяк ЧСВВ.

У 1949 році в монастирі розмістили дитячий садок, який проіснував лише два роки; у 1953 р. з монастирської церкви зробили склад для овочів, фруктів та зерна, а на кінець його передано колгоспові.

Влітку 1967 року, були спроби зруйнувати монастирську церкву, але майже всі жителі села стали на перешкоді цим спробам. Із-за цього, багато хто був заарештований.

Так як жителі села збиралися біля храму на молитву, місцеві органи влади дали розпорядження обгородити церкву сіткою з колючим дротом.

12 грудня 1990 року, виконкомом Хустської районної ради було дане рішення про повернення греко-католицькій громаді с. Боронява Благовіщенської церкви Боронявського монастиря. До монастиря прибули монахи Василіяни і розпочали віднову обителі. 

Ієромонах Богдан Тодавчич ЧСВВ.

З 1991 р. щоденні богослужіння у монастирі почав правити о. Богдан Тодавчич ЧСВВ, який у минулий довгий час був на засланні в Казахстані. Невдовзі до монастиря прибув ще один ієромонах Теодозій Сочка ЧСВВ. Вони й почали віднову монашого життя у Боронявській обителі.

Ієромонах Теодосій Сочка ЧСВВ.

З 1991 р. по 1996 р., Настоятелем у Боронявському монастирі був о. Методій Скраль ЧСВВ, який прославився у народі, як „один із небагатьох католицьких священиків, які мають практичний досвід екзорцизму”.

Ієромонах Методій Скраль ЧСВВ.

Отець Методій з «народним єпископом» Іваном Маргітичем у Боронявському монастирі (2 серпня 1996 р.).

Навесні 2001 року, Настоятель монастиря о. Атаназій Чийпеш ЧСВВ, розпочав праці по будівництву нової церкви. Настоятель вирішив побудувати її на місці існуючої церкви, оскільки та була в небезпечному стані. Отож, насамперед, почали розбирати існуючу церкву, а на її місці, відразу розпочато будівництво нової. Поряд з новою церквою, розпочато будівництво монастирського комплексу.

Генеральна Канонічна Візитація у Боронявському монастирі,

яку проводив Протоархимандрит о. Ісидор Патрило ЧСВВ, 1991 р.

У грудні 2001 року оновили і укомплектували дзвонами дзвіницю, яку ще освятили у 1992 році.

Будівництво церкви й монастиря довершив Настоятель монастиря о. Йосафат Воротняк ЧСВВ у 2008 році. Посвячення церкви здійснив Кир Мілан Шашік Адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії 27 вересня 2008 року, щоправда, без участі Настоятеля Йосафата, який був у той час на лікуванні й тієї осені упокоївся у Господі. Настоятеля в той час заміщав о. Даниїл Дербаль ЧСВВ.

2-4 лютого 2009 року, у Малоберезнянському монастирі відбулась Капітула відновленої Провінції св. Миколая, на якій було обрано Протоігумена та його Радників. З того часу Боронявський монастир перейшов під керівництво новообраного Протоігумена.

Детальніше про інші монастирі у Закарпатті:

Історія Імстичівського монастиря ►
Історія Боронявського монастиря ►
Історія Малоберезнянського монастиря ►
Історія Мукачівського монастиря ►
побудова Джубликівського храму Гробу Господнього  ►