Автобусно-піший маршрут заказник "Смерековий камінь"

 Було це давним-давно...
 

Природа рідного краю була такою прекрасною і неповторною, що кожен, хто тут проходив або проїжджав, зупинявся і милувався нею, бо не було кращого куточка, ніж тут, на всій землі. Особливо приваблювали людей гори. Вони були вкриті густими лісами, де росли велетенські дерева і водилось багато всякої звірини. Полювати на цю звірину з усіх-усюд прибували мисливці: вельможна знать і навіть князі та царі з інших держав.
   На одному з полювань князь із якоїсь далекої країни набрів на красуню смереку. Не міг він відвести від такого прекрасного дерева своїх очей.
І надумав він побудувати собі палац із цієї смереки.
Як не відмовляли його міністри від цього задуму, але князь стояв на своєму: "Хочу із цього дерева побудувати палац".
Зібрали найкращих лісорубів і розкинули свій табір на підніжжі гір. Кілька десятків лісорубів приступили до роботи на сході сонця. Але, як тільки сокири торкались до кори дерева, то її лезо гнулося або розколювалося навпіл. "Зачароване якесь дерево", - думали вони.
Коли сонце йшло на спочинок, лісоруби втомлені за день важкою працею, вирішили йти до табору.
Боялися вони гніву княжого, бо не зрубали вони смереку, на ній не було жодної подряпини. Думали вони, гадали, що це за чудасія, щоб дерево не можна зрубати. Один з них, старий сивий чоловік каже: "Цілий свій вік лісорубом був, але такого ще не бачив. Це не смерека, а камінь". І в цю ж мить позаду них почувся шум, тріск.
Люди повернулися на ті звуки і оніміли. На місці, де росла смерека, з'явився велетень-камінь, який чарував око не менше, ніж смерека-красуня. Ніхто не міг і слова мовити, тільки старий лісоруб сказав: "Я ж казав, що ця смерека - камінь".
Ніхто не знає, чому здійснилось це диво. Може, боги не хотіли віддавати з нашого лісу красуню-смереку і перетворили її на камінь, чи в таку хвилину старий лісоруб порівняв її з каменем... Ніхто цього не знає.
Та тільки Смерековий камінь, дивовижний витвір природи, радує очі і наших сучасників. У всі пори року приходять сюди люди відпочивати, долати його висоту, намилуватись красою природи.

Зараз це урочище називають "Зачарована долина". Природа цієї місцевості зачаровує. Тихо шумить буковий ліс, перешіптуючись із стрункими ялинами. А з-під каменя витікає джерело із смачною мінералізованою водою. Це геологічна пам'ятка природи - один із найкрасивіших куточків нашого краю.

© Олександр Шпиньович

Автобусно-піший маршрут "Смерековий камінь"