БЕРЕГОВО

Автор: Олег Куцин Дата: 2012-12-17 Графський двір (Палац Бетлена) Це графський двір Габора Бетлена, або, як деколи можна прочитати у довідниках чи на туристичних сайтах, Палац Бетлена. У архівах Праги є відомості про монастир ордену домініканців, який був тут розташований з 1327 по 1556 роки. В ході релігійних воєн у 1573 році монастир зруйнований протестантами. Цілим залишився лише підвал. Ймовірно, що монахи використовували цей величезний підвал для зберігання вина та продуктів. У 2010 музей отримав в оренду частину давніх підвалів. У планах Івана Шепи (директор Музею) влаштувати в занедбаних підвалах Музей вина та виноробства. Щоправда, без дегустацій вина – бо це ж таки Музей. Домініканці – це орден заснований в 1214р. З лат. Domini canesперекладається як „Пси Господні”. На їхньому гербі зображений пес з факелом в пащі, що означає призначення ордену: оберігати церкву від єресі та просвіщати світ істиною. Довгий час зруйнована будівля монастиря стояла у руїнах, аж поки у 1629 році на його місці не відбудував свою резиденцію угорський граф Габор Бетлен. На фасаді будівлі вибита дата „1629”. То був час, коли місто належало до Трансільванського князівства, яким граф Бетлен керував з 1613 до 1629 року, до самої смерті. У 1686 році, під час повстання угорців під проводом Імре Текелі,  він згорів, як і костел напроти – австрійські вояки зайняли оборонну позицію в цих будівлях, тому довелося зчинити пожежу. Відбудований Ференцем  Ракоці ІІ-м. З цього палацу бунтівний князь закликав городян Берегсасу приєднуватися до антигабсбургського повстання. Програв Ракоці повстання – втратив чимало майна, в тому числі й палац, який дістався лояльному графу Карлу Шенборну-Бухгейму. Той і перейменував палац на графський двір, та влаштував в ньому мисливський будинок (регіон Берег, із невирубаними дубравами та неосушеними болотами, в ті часи кішив дичиною). В часи „Весни народів” (низки національних повстань 1848 року) у дворі-палаці розміщався сформований з місцевих мешканців загін угорської національної гвардії. В 1857р. представник з династії Шенборнів зробив останню реконструкцію палацу. Втім, сьогодні туриста, який очікує побачити звичний йому палац 17-го  століття на кшталт вишуканих будівель з історичних фільмів про мушкетерів, чекатиме розчарування. Графський двір має скромний вигляд, і тільки знайомий із історією та азами архітектури оцінить його одразу. Колись червона будівля навпроти стародавнього католицького собору була більш презентабельною – вищою (потім її візуально „зменшили”, насипавши поруч палацу дорогу) і з типовими для палаців опорами-контрфорсами, які знесли за радянських часів, аби не заважали проходу тротуаром. Знесення могутніх кам’яних опор одразу позначилось на стані будівлі – окрім втрати „середньовічного” образу, вона почала тріскатися. Після 1945р. тут профтехучилище механізаторів. З 2002 року в частині палацу розмістився Музей Берегівщини. Інша часитна занята ліцеєм сфери та послуг.В допоміжних приміщеннях (колишнє зерносховище та каретний двір) могли б розташуватись виставки класичного та сучасного мистецтва, тематичні експозиції тощо. Та про це можна лише мріяти – освітяни не бажають переселятися з графських покоїв, а керівництво міста не може їх у цьому „простимулювати”. Гірше того, кілька років тому на задньому дворі історичної будівлі, всупереч логіці, але за згоди тодішньої міськради, була зведена споруда дому „Свідків Ієгови”. На будівлі три меморіальні доски: - князь Габор Бетлен (1580-1629) трансільванський князь з 1613р воював проти Габсбургів, щоб об’єднати Венгрію. 1621-1622 король Венгрії. - князь Ференц ІІ Ракоци(1676-1735). Ініціатор визвольної боротьби. Був господарем Берегсаза з 1705-1709 - Келемен Минеш (1690-1761) – учасник визвольної боротьби 1703-1711рр Римо-католицький собор Воздвиження Христа. Побудована в 1100р в романському стилі. Зруйнована 1241 татарами з Батиєм. 1418 – відновлено. 1520 Папа Лев Х підвищує костьол до собора. 1657 Любомирський зруйнував. Контрфорси – знову відновлений. 1686р. солдати І.Зріні напали на Австрійське Берегово. Австрійці сховались в соборі, після його штурму виникла пожежа. 1846 відновлена архітектор Альберт Тихлер (наказ Шенборна). Тоді ж собор освятили  на соборвоздвиження чесного христа. (до того часу – „Всіх Святих”) На пд. Стороні сонячний годинник вказує середньоєвроп.час. На стенді меморіальна доска засновника міста князя Ламперта. 1900 ще одна реконструкція Напроти входу бронзовий Пам’ятник першому венгерському королю Іштвану Святому. Його син Ондраш ІІІ одружився з дочкою Ярослава Мудрого Анастасією. Іштван І король Венгрії 967-1038 (як Володимир на Русі) перевів свій народ з язичества в християнство. Багато людей було проти нової віри. Процесу християнізації населення Угорщини сприяли два закони короля Іштвана І, три закони короля Ласло V (1077 – 1096 рр.) і три закони короля Кальмана (1095 – 1116 рр.). Закони передбачали різного роду покарання якщо хтось буде працювати, полювати, торгувати по неділях і недотримуваьись постів. Одним словом, залучення населення королівства Угорщини до християнства здійснювалося церквою і ранньофеодальною державою з застосуванням насилля. Держава і церква діяли при цьому разом. Памятник Шандору Петефі Памятник споруджено 1991р.  Шандор Петефі (1823-1849) один з найвидатніших поетів угорської нації. Він побував в Берегові 1847-го року, коли направлявся на своє весілля в Трансільванію. Пам’ятник зображує той момент життя Петефі, коли проходячи біля готичного римо-католицького собору він здивовано сказав такі слова: «Берегсас простий міський город, але яка в ньому готична церква!». Спочатку скульптуру архітектор поставив на невеликий пагорб, щоб відчуття близкості поета було сильнішим. Одної ночі скульптуру пошкодили, відломану руку було приварено на місце, але шов на руці дає згадку про це. Тому після цього пам’ятник поставили на камяне підвищення. „Ороньпава” – „Золота пава” Перша будівля була зведена в 1841 р. з ініціативи Томаша Етвеша – в якій розмістилось Казино. Казино Бережського комітату стало осередком місцевого культурного життя. Було розроблено і затверджено «Основні правила поведінки в казино». У цих правилах особливу увагу приділяли тому, що відвідувачі казино «повинні мати гарний зовнішній вигляд, вміти культурно вести бесіду один з одним, дотримуватись правил поведінки в громадських місцях». Також в «Основних правилах» закладу було зазначено, що керівництво казино потрібно оновлювати щорічно. Першим головою казино став його засновник Томаш Етвеша (другий піджупан). У 1911 р. керівництво міста оголосило конкурс на кращий проект реставрації будівлі казино. 23 листопада на виборних зборах Шандор Ловньоі (піджупан) ознайомив присутніх з технічним планом по оновленню будівлі, складеним мукачівським інженером з будівництва Дьюлою Бешенскім. Цей план був затверджений усіма членами зборів. Навесні 1912 р. нарешті-то почалося оновлення закладу. Оформити зовнішній вигляд будови доручили відомому Берегівським інженеру з будівництва Шому Мейгеш. Протягом цілого року проводилася реконструкція будівлі. Площа була вимощена каменем, а перед Другою світовою війною тут посадили японські вишні - сакури. 6 липня 1913 відбулося святкове відкриття. Багато знаменних подій святкували в залах казино Берегівського комітату. Особливою популярністю користувалися літературні вечори, на одному з яких був присутній відомий угорський письменник Жигмонд Моріц. Крім того, що кожен рік тут проходили обласні бали, у вітальні, під час чеського владарювання, засідали закарпатської-угорські партії та громадські культурні організації. У заклад брали відомих діячів мистецтва, проводили музичні вечори за участю знаменитих оперних співаків. Тут бувала Шарі Федак - зірка оперети, талановита актриса театру і кіно в Угорщині, Ганна Баті - оперна зірка, нагороджена Кошутской премією, постійні гості закладу - Угорський оперний будинок та ін 1945 Після Другої світової війни в будівлі відкрився ресторан, який став улюбленим місцем жителів і гостей міста. У ресторані збиралися люди, відсвяткувати знаменні події року або сімейні свята. У 80-х роках споруда була відреставрована, це було зроблено, дуже продумано: в цілому залишили всі давні частини споруди, поставили на місце відбиті і зруйновані часом прикраси будівлі, окремо ще розширили вітальню, прикрасили фресками. Майстрам, які проводили ремонт, вдалося надати будівлі такий вигляд, який воно мало багато років тому. Спочатку 90-х років, коли Україна стала окремою державою, з-за економічної кризи ресторан закрився, будівля почала руйнуватися. У 2003 році ресторан викупили. Новий власник вклав багато сил для того, щоб оновити будівлю. Були проведені внутрішні і зовнішні реставраційні роботи. А зал для гостей став ще красивішим та елегантний, ніж був кілька десятиліть тому. На жаль, в червні 2005 р. дах ресторану-готелю сильно постраждав під час пожежі. На стіні будівлі встановлено меморіальні дошки, які свідчать про перебування в місті угорського графа Іштвана Сечені (30 липня 1846 р.) і угорського письменника Ференца Моріц (21 листопада 1927 р.). Канал Верке, Венеціанський міст, Міськвиконком Канал Верке за Австро-Венгрії колись прикрашав місто. З’єднує Латорицю і Боржаву (регулює рівень води в цих річках). Побудований в 1892р. протяжність 36км. (7км по місту). Берегівський “горбатий” міст — один із найстаріших рукотворних об’єктів краю Цей старовинний міст через канал Верке у центрі Берегова по праву вважається окрасою міста. Спорудили його італійські майстри відповідно до вимог тогочасної венеціанської моди. Про канал Верке та міст через нього згадує і Тіводор Легоцькі в монографії, що вийшла друком у 1881-1882 роках, до того ж, точно вказуючи, коли саме було закладено підвалини споруди. Він пише: „У 1845  році, під час закладення основ кам’яного мосту через Верке, на березі потічка було знайдено могили похованих за угорськими звичаями воїнів з величезними мечами, металевими ножами та іншим озброєнням, що на сьогодні зберігається у міському архіві.”. Кам’яний міст у центрі міста з давніх-давен відіграє провідну роль у житті населеного пункту, що є цілком закономірним, адже через нього пролягають три основні шляхи: до Мукачева, Виноградова та Вашарошнаменя. Спершу був побудований із дерева, значно зріс вантажопотік, що і викликало потребу будівництва нового, кам’яного. Міський голова Андришич уклав письмову угоду з майстром Яношем Петрушкою, котрий і побудував новий міст всього за 3 роки (1850-1853). Заради того, аби хоч трохи відшкодувати витрати і збагатити міську скарбницю, керівництво міста прийняло рішення щодо сплати податку за проїзд через міст. Це мито було обов’язковим для стад великої рогатої худоби та  возів із вантажем. Податки збирала мерія, але були часи, коли міст видавався в оренду. В українській мові слова “міст” та “місто” мають спільний корінь. Міст визначає обличчя, зовнішність міста, часто стає його символом. Згадаймо хоча б про празький “Карлів міст”,  лондонський “Тавер”, “Золоті ворота” у Сан-Франциско, венеціанський “Ріалто”. Як бачимо, у світі чимало таких місцевостей, які не можна уявити без “свого” мосту. І Берегово тут не виняток. Споруджений у готичному стилі міст, що стоїть на надійному фундаменті, був одним із таких перших кам’яних споруд краю. До цього переправи через річки будували з дерева, переважно з берези (таким був і попередник сьогоднішнього берегівського кам’яного мосту). На відміну від своїх “ровесників”, що були, так би мовити, прямими, берегівський міст є горбатим. Саме в цьому і криється його унікальність: мало подібних йому зустрінете не лише в Україні, а й по всій Європі. Вартим поваги є і його вік. Відомо, що найстарішим в Україні є Кам’янець-Подільський Замковий міст (ХVІІ століття), наступний у цьому списку – Турецький міст у Чернівцях. Отож берегівський  з повним правом можна зарахувати до десятки найстаріших мостів України, а може і до першої п’ятірки... У радянську епоху, коли русло Верке значно звузилося, два крайні його прольоти набули досить незвичного використання. Так, в одному із них функціонував рибний трактир, де був великий акваріум із живою рибою. Відвідувачі самі вибирали  майбутню “жертву” своєї вечері, котру тут же приготували на смачну юшку або підсмажили. У другому прольоті був тир, де за кілька копійок можна було вдосталь постріляти із пневматичних гвинтівок по паперових мішенях або дешевих пластмасових іграшках. Безоплатно мали право перебиратися через міст підводи та худоба, що доставляли державний податок, посильних телеграфу, хворих та лікаря. Територія біля кам’яного берегівського “горбаня” за останні сто років зазнала докорінних змін. Та й ринкова площа перебралася на інше місце. На жаль, нині міст, що мав би  бути окрасою міста, знаходиться у плачевному стані. Сама конструкція, на щастя, знаходиться, як кажуть, в цілості, більше того, з честю витримує навантаження руху численних транспортних засобів. Медичний коледж (Комітат). (Комітатський жупанат – колись був візитною карткою Берегова.) 1723-го року на національному зборі було вирішено, що кожен жупанат має побудувати місце для управління жупанатом. До цих пір загальні збори Берегівського жупанату проводилися в різних місцях (Гулач, Мужієво, Дийда, Геча, Верієво). Перша одноповерхова будівля з’явилася 1731-го року за допомогою Фрідріха Карла Шенборна. вул.. Мукачівська. будівля КОМІТАТСЬКОГО (або жупного) УПРАВЛІННЯ, ( проектував відомий угорський архітектор Міклош Ібла )  18 березня 1880 р. її повністю знищила нічна пожежа – від незагашеної звичайної гасової лампи. Постраждали і навколишні будинки. Угорський уряд надав міській владі достроковий кредит на відбудову,  яка тривала понад 10 років. Новобудова стала взірцем монументальної провінційної архітектури. У радянські часи тут розміщалися райвиконком та райком КПУ. На фасаді – меморіальна дошка (автор Ж. Ортутай) на честь відомого археологаТ. Легоцького, який в актовому залі комітатського будинку презентував свою тритомну монографію „Історія Бережської жупи”. Інша – встановлена на честь багаторічного керівника Березької жупи, депутата Національних зборів Угорщини В. Магошлігеті-Гогоро (1848-1923 р. р.). Зараз в цій будівлі розмістився  медичний коледж. ГОТЕЛЬ «ОРОСЛАН» (Угорський Драмтеатр) -«золотий лев», будівля к. ХVІІ ст. У ньому 20-23 серпня 1800 року зупинявся угорський письменник Ференц Казінці; гостем готелю 13-14 липня 1847 р. був Шандор Петефі (написав вірш під назвою «Спекотний серпень»), про що засвідчує меморіальна дошка на фасаді будинку — автори: художники Ганна Горваті Жужанна Ортутай. В цій будівлі спочатку було казино Берегівського комітату з 1841-го року по 1890-й. Після 1945-го року тут районна бібліотека та дім культури. Нині у цій будівлі розміщено Берегівський угорський національний театр ім. Д. Ійєша. -створено в 1993 році з випускників Київського та Будапештського театральних інститутів. Більшість із них і сьогодні є членами колективу, який в 1995 р. поповнився новим поколінням. 15 акторів  є штатними, 5 працюють за сумісництвом. Вирушаємо на площу Лайоша Кошута, зліва - площа Героїв, де бачимо Обеліск Слави- це один Із перших пам'ятників воїнам — визволителям   Радянської Армії(1945р.). Тут поховано 13 радянських воєнів. Напроти обеліску – зразок конструктивізму поч. ХХ ст. – т.зв. «палац Конта» (до речі у берегівських путівниках чомусь усі більш-менш старі будинки названо «палацами»). Біля якого міститься погруддя угорського поета Дюли Ієша. Протестанська (реформатська) церква На території Закарпаття протестантизм вже в 16-му столітті знайшов собі місце. Берегсас був першим містом в області, яке прийняло вчення Кальвіна.  Члени нової віри зайняли римо-католицький костел, святі картини знищили, статуї порозбивали та знищили алтарі. В 1548-му році назначили своїм головним вчителем Балажа Радана, якого було вбито одним з католицьких віруючих під час служби в 1552-му році. На його посаду обрали Мартона Калманчегі, якого було вбито чернецем Шомоді вистрілом з лука. Незважаючи на конфлікти, такі пани як Стефан Бочкай, Габор Бетлен, Дєрдь Ракоці та його жінка Жужанна Лорантфі надавали протестантам поміч. В 1660-му році Софія Баторі перейшла в католицьку віру і більше не давалось протестантам допомога, але розповсюдження нової віри продовжилось. В 1715р. протестантам надалась земельна ділянка на цьому місці де вони спочатку збудували деревяний костел. А кам’яним  реформатський (кальвіністський) костел, постав у 1775 році. У 1929р. була пожеже після якої костел відновили. На Реформатському соборі висить меморіальна дошка в пам’ять 1100 річчя переселення сюди давніх угрів. На дошці зображено так званий«Шолом Арпада» – золотий шолом, що було знайдено на теренах Берегівщини і який чомусь пов’язують із вождем древніх угрів Арпадом. Встановлено новий орган (замість того, що згорів) егердорфської фірми «Рігер», котрий діє й досі. Також є меморіальні дошки: - єпископ Іштван Гелеі Кітон (1589-1649) духовна особа при дворі Бетлена, 1633. Вперше сформулював ідеальну систему венгерського правопису. - єпископ Балаж Радан жив в Берегові очолював релігійну общину. 1548 р.. Він був за кальвінізм і в 1552р. його вбив монах-католик. Всередині також є меморіальні дошки загиблим священникам і жертвам сталінського терору. СУД УЖАНСЬКОГО ТА БЕРЕГСЬКОГО КОМІТАТУ саме для цього будувалася така споруда. Під час другої світової війни в цій будівлі була міліція, суд і офіси місцевих чиновників. Стиль будівлі необароко з елементами ренесансу. побудований 1908-1909 Року за проектом архітектора Ференца Яблонського.Тут була жандармерія і суд. З 1944-1971 воєнна казарма. Воєнну частину не могли звідти виселити поки не стався інцидент. Один з солдатів почав стріляти по вітринам з вікна будівлі. Після цього казарму перенесли. Відкрили завод точної механіки 1971р, який в 1991р. закрили. 2002р. за підтримки венгерської сторони відкритий Педагогічний Інститут ім..Ференца ІІ Ракоці. На данний момент йде реконструкція будівлі. Гроші на відновлення брали з пожертвувань різних городів Угорщини, і в честь цього різні аудиторії носять назви городів на грошах якого вони були відновлені. Наприклад аудиторія Естергом або Татабанья. На стінах будівлі 2 меморіальні дошки одна в честь архітекторів, друга в честь Лайоша Кошута (політичний діяч який боровся за незалежність Венгрії від Габсбурської імперії). позаду палаца обласний архів. Синагога ("дім культури") У 1976 році на місці прекрасної будівлі єврейської синагоги було побудовано сіру, непоказну споруду - Районний Будинок культури - це зразок, як не можна знищувати пам'ятки духовної культури. Проект Бровді – 15 складових плит (типу республіки)  і муза. Побудували, не порадившись із народом, і вщент зіпсували оригінальний ансамбльцентральної площі Берегова. Неподалік від синагоги стояла ритуальна баня, мікма, яка була побудована в 1912-му році в стилі сецесії. Деякий час використався як міська загальна баня а потім як спортивний клуб. На сьогоднішній день відданий приватному підприємцю, який створив тут приміщення для офісів. Центральна площа Спочатку отель „Роял”, потім Гостинниця „Дружба”, пізніше музей берегівщини – тепер гуртожиток гуманітарного інституту. На будівлі з 1996р. меморіальна дошка Жигмонду Моріцу 1879-1942 – венгерський письменник. Займався кореспондентською діяльністю. Основні роботи: розповіді „Сім крейцерів”, „Бідні люди”, трилогія „Трансільванія”. На центральній площі на бруківці написано БЕРЕГОВО 1063р. – рік заснування міста.